наряджати — 1 дієслово недоконаного виду одягати наряджати 2 дієслово недоконаного виду давати розпорядження; влаштовувати … Орфографічний словник української мови
наряджатися — I а/юся, а/єшся, недок., наряди/тися, ряджу/ся, ря/дишся, док. 1) у що, без додатка. Одягатися (перев. у святковий, гарний одяг). || розм. Одягатися в будь який одяг, надівати будь яке взуття. || перев. ким. Одягаючись, ставати подібним до кого … Український тлумачний словник
нарядити — I див. наряджати I. II див. наряджати II … Український тлумачний словник
водити — воджу/, во/диш, недок., перех. 1) Тримаючи когось за руку і т. ін., допомагати йти. || Супроводити когось по якійсь території, приміщенню, показуючи що небудь, гуляючи тощо. || Примушувати когось іти з собою куди небудь. || Примушувати йти з… … Український тлумачний словник
облачати — а/ю, а/єш, недок., облачи/ти, чу/, чи/ш, док., перех., заст. 1) уроч., ірон. Одягати у що небудь; наряджати. 2) Одягати (служителя культу) в церковний одяг для здійснення відправи … Український тлумачний словник
обряджати — і рідко обряжа/ти, а/ю, а/єш, недок., обряди/ти, ряджу/, ря/диш, док., перех., розм. 1) Одягати, наряджати кого небудь (перев. у святковий гарний одяг). || Обмивати й одягати покійника. || ким, у кого. Одягаючи певним чином, робити схожим на кого … Український тлумачний словник
одягати — а/ю, а/єш, недок., одягти/ і одягну/ти, одягну/, одя/гнеш; мин. ч. одя/г, ла/, ло/ і одягну/в, ну/ла, ну/ло; док., перех. 1) у що і без додатка. Покривати одягом кого небудь. || у що, перен. Надавати чому небудь певної форми, втілювати в якісь… … Український тлумачний словник
приряджати — а/ю, а/єш, недок., приряди/ти, ряджу/, ря/диш, док., перех., діал. Наряджати … Український тлумачний словник
строїти — I стро/ю, стро/їш, недок., перех. 1) Ставити людей в ряди, шеренги; шикувати. 2) Надавати якому небудь музичному інструментові певної висоти звуку, певного строю; настроювати. 3) розм., рідко. Те саме, що будувати. 4) Організовувати, влаштовувати … Український тлумачний словник
убирати — I (вбира/ти), а/ю, а/єш, недок., убра/ти (вбра/ти), уберу/, убере/ш, док., перех. 1) Одягати кого небудь (рідко щось) взагалі або певним чином (відповідно до якоїсь події, якогось свята і т. ін.). || Одягати гарно, наряджати. || Забезпечувати… … Український тлумачний словник
